30 липня відзначається всесвітній день боротьби з торгівлею людьми

Торгівля людьми – одна з найбільш актуальних проблем сучасності. Жертвами сучасних форм рабства в усьому світі щорічно стають мільйони людей. Окрім економічних причин, які змушують шукати роботу за кордоном або в різних регіонах своєї країни, важливими факторами, що сприяють торгівлі людьми, є відсутність достовірної інформації про можливість працевлаштування, незнання своїх прав, поширення стереотипів і т. ін.. Таким чином, великого значення набуває повне і відповідальне інформування суспільства про цю серйозну проблему як один із найнебезпечніших злочинів проти особистості.

Серед основних причин поширення  торгівлі людьми в України називають такі як: важке економічне становлення громадян і безробіття; недостатня поінформованість про можливість працевлаштування за кордоном, незнання міграційного законодавства; недостовірне подання інформації про життя закордоном; попит на дешеву робочу силу в країнах призначення; зброєний конфлікт; організована злочинність.

 За даними Державного комітету статистики, рівень зареєстрованого безробіття в Україні станови 10.9% (від загальної кількості населення працездатного віку, без урахування території Кримі, Севастополя та частини Донбасу). Кількість безробітних, що перебувають на обліку в державній службі зайнятості, становить 449,7 тис. громадян України.

В цей відсоток населення також попадають клієнти пробації та особи, які готуються до звільнення з місць позбавлення волі. В силу своєї необізнаності і бажання змінити своє життя на краще, їх легше ввести в оману та залучитися їх підтримкою.

До форм торгівлі людьми належать: трудова експлуатація, сексуальна експлуатація, втягнення у злочинну діяльність, торгівля органами, примусове жебрацтво, залучення в боргову кабалу, усиновлення чи удочеріння в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах.

Прагнучи одержати роботу за кордоном, багато українських грома­дян не підозрюють про те, що легально працевлаштуватися в більшості країн Європи вкрай непросто і зробити це можна через державні центри зайнятості або фірми з працевлаштування, які мають відповідні ліцензії Міністерства праці й соціальної політики України. Крім того, залишаючись у країні після закінчення терміну дії візи, люди­на порушує міграційне законодавство, що автоматично робить її перебування в країні нелегальним і є причиною для депортації.

Часто люди покладаються на послуги напівлегальних посередників, які беруть на себе оформлення документів. Через те, що документи оформлюються в обхід офіційних процедур, питання перевірки інформації про роботодавця, умови роботи й проживання взагалі не розглядаються.

Значну роль у поширенні переважно позитивної інформації про життя за кордоном відіграють ЗМІ — у першу чергу як ретранслятори рек­лами. Однак реклама, використовуючи яскраві й привабливі обра­зи, не прагне достовірно відобразити дійсність, а виконує зовсім інші завдання. Більшість людей не беруть це до уваги й ототожню­ють рекламу з дійсністю. Це сприяє формуванню помилкових пере­конань і є одним із факторів, що підштовхують до зміни місця про­живання, а також пошуку роботи за кордоном.

Більшість країн Європи потребують дешевої робочої сили. Існують певні види робіт, виконувати які згодні тільки мігранти. Часто це низькооплачувана робота без належних умов, а також соціальних гарантій. Місцеві наймані робітники, що мають ширший вибір, мо­жуть відмовитися від її виконання. Важке економічне становище, відсутність знань про відповідальність за нелегальне перебування в країні або нелегальну працю робить трудових мігрантів уразливими для торговців людьми. Трудові мігран­ти так само часто потерпають від експлуатації.

За інформацією Краснокутського районного відділу

філії Державної установи

«Центр пробації» в Харківській області