З початком широкомасштабного вторгнення та з метою оперативного реагування на загрози національній безпеці у Кримінальний кодекс внесено дві нових статті – колабораціонізм (стаття 111-1) та пособництво державі агресору (стаття 111-2). До 2022 року особам, які підозрювались у колабораціонізмі інкримінували 111 ст. КК України «Державна зрада». Колабораціонізм – це співпраця громадян держави із ворогом для забезпечення інтересів ворога та заподіяння шкоди власній державі.
Дії громадян України будуть вважатися колабораціонізмом в наступних випадках:
⦁ публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України;
⦁ публічним вважається поширення закликів або висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації.
⦁ здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти;
⦁ передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора;
⦁ добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території;
⦁ організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах;
⦁ заходами політичного характеру розуміються з’їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо.
⦁ під здійсненням інформаційної діяльності розуміється створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації.
⦁ добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях.
Що не вважається колабораціонізмом.
Надання медичної допомоги, лікарів, які працюють на тимчасово окупованих територіях та забезпечують роботу лікарень, не вважатимуть колаборантами. Міністерство охорони здоров’я зазначало, що лише добровільна співпраця з окупантами та підтримка окупаційного режиму тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Тобто, медики і далі можуть виконувати свої обов’язки з порятунку життя та здоров’я громадян, та надавати медичні послуги за договорами про медичне обслуговування населення. Але потрібно розуміти – якщо людина сама проявила ініціативу, бажає очолити медичний заклад, «управління охорони здоров’я» і підтримує окупантів то, таке діяння підпадає під статтю 111-1 ККУ.
Навчання, якщо вчитель в окупації продовжує навчати дітей за українською освітньою програмою, він не вважатиметься колабораціоністом. Само собою, що на практиці ситуацій, коли вчитель продовжує навчати дітей за українськими стандартами буде дуже мало, оскільки більшість педагогів під примусом та заради власної безпеки будуть змушені перейти на окупаційні навчальні програми. В такому випадку, якщо суд дійсно підтвердить той факт, що російські навчальні програми впроваджувались під примусом окупантів, то таку людину не можна розцінювати колаборантом.
Робота в окупаційних органах влади, «Окупаційні органи влади» – поняття досить широке. Під ними варто розуміти будь-які органи законодавчої, виконавчої, судової влади а також органи місцевого самоврядування, що здійснюють свою діяльність на певній території. Посадові особи та працівники органів державної влади/місцевого самоврядування перебувають у групі найбільш високого ризику щодо можливості притягнення до відповідальності за колабораціонізм. Які дії будуть кваліфікуватись за ст.111-1 ККУ:
⦁ добровільне зайняття некерівної посади (не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій) в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора;
⦁ добровільне зайняття керівної посади (пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій) у таких незаконних органах влади або добровільне обрання до них;
⦁ добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Щоб дати відповідь на питання про наявність або відсутність злочину колабораціонізму, необхідно відходити від формального підходу ключову роль в правильності кваліфікації дій має грати мета, ціль та умисел вчинення дій або бездіяльності. Їх має встановлювати слідство. Також, дуже важливо оцінювати наслідки дій або бездіяльності. Тому що дії або бездіяльність, які не мають негативних, тобто суспільно небезпечних наслідків, не можуть бути злочином. Вищевказане підтверджується нормами Кримінального кодексу. Відповідно до статті 11 КК злочин – це винне діяння. Тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією чи бездіяльністю збитки суспільству і державі, містить вину. Вина – це психічне ставлення особи до свого діяння і його наслідків.
У разі якщо Ви маєте додаткові питання по цій статті чи ваші права порушують, або Ви потребуєте допомоги в судах, і не маєте грошей на адвоката – звертайтеся до сектору «Краснокутське бюро правової допомоги» Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює з понеділка по п’ятницю з 08-00 до 17-00, за адресою: смт. Краснокутськ, вул. Миру, 138. тел. (05756) 3-26-50.